Home » статті » Миряни належать до Божого Народу

Миряни належать до Божого Народу

* ОЛЕГ ЖЕРНОКЛЕЄВ /

image5  Сучасна Католицька Церква приділяє ролі мирян велику увагу в цілій низці важливих документів. Зокрема, папа Іван Павло ІІ у своєму апостольському повчанні «Покликання і місія мирян» (1988 р.) наголошує, що миряни належать до Божого народу, змальованого в Євангелії від Матея у притчі про робітників виноградника: “Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. Домовившись із ними по динарію денно, послав їх у свій виноградник” (Мт. 20, 1-2).

  Виноградник – це цілий світ, котрий, згідно з наміром Отця, повинен бути змінений з огляду на остаточний прихід Божого Царства. “А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. Він же їм сказав: “Ідіть і ви у мій виноградник” (Мт. 20, 3-4).

  З того далекого дня заклик Ісуса Христа “Ідіть і ви у мій виноградник” продовжує лунати в ході історії: він звернений до кожної людини, яка приходить у цей світ.

  Святий Григорій Великий згадує про це у своїй проповіді, так коментуючи притчу про робітників у винограднику: “Подивіться, дорогі браття, як ви живете, і впевніться, чи ви вже стали робітниками Господа. Кожен з вас повинен оцінити те, що він робить, і переконатися, чи вже працює у Божому винограднику”.

  Саме світ є тим виноградником, тим полем, де віруючі миряни покликані виконати свою місію. Ісус хоче, щоб вони, як усі Його учні, стали сіллю землі та світлом світу (див. Мт. 5, 13-14).

  Але яким же є справжнє обличчя “землі” та “світу”, “сіллю” та “світлом” котрих повинні бути християни? Іван Павло ІІ виділяв певні тенденції, характерні для сучасного суспільства.

  1. Секуляризм (тобто світськість, у тому числі поширення релігійної байдужості й атеїзму в усіх формах).
  2. Розтоптана гідність людини.
  3. Конфліктність.

  Але він же водночас відзначає, що ці тенденції поєднуються з протилежними: людина, створена на образ і подобу Божу, відчуває потребу в релігії, усвідомлює свою гідність і прагне миру (як внутрішнього, так і зовнішнього).

  Також виноградник символізує у Святому Письмі сам Божий народ, Ісуса Христа і Його Церкву: «Я виноградина, ви – гілки» (Ів. 15, 5).

  Уже Пій XII говорив: “Вірні, а точніше миряни, займають місце у передових рядах Церкви… Тому вони, … чітко повинні усвідомлювати собі не тільки свою приналежність до Церкви, але й те, що самі є Церквою …”

  Насправді, Церква хоч і не від світу, але живе у світі (див. Ів. 17, 16) і продовжує – згідно з отриманим дорученням – в ньому спасенну місію Ісуса Христа, котра, “маючи, за своєю природою, спасіння людей, обіймає також відновлення усього дочасного порядку”.

  Звичайно, усі члени Церкви є учасниками її світського виміру; але участь ця є різною.

  Усі служіння, які існують та виконуються у Церкві, є різними формами участі в служінні Ісуса Христа. Поділ урядів у апостольських Церквах чітко показаний у текстах св. Павла. У першому Листі до Коринтян він пише: “поставив Бог у Церкві: по-перше – апостолів, по-друге – пророків, по-третє – учителів” (1 Кор. 12, 28). А у Листі до Ефесян читаємо: “Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів… І він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла…” (Еф. 4, 7; 11-13; див. Рим. 12, 4-8).

  Ці, а також інші тексти Нового Завіту свідчать про численність та різноманітність як служінь, так і дарів та завдань, які існують у Церкві.

  Гідність мирян відкривається перед нами вповні, коли ми звертаємось до першого й основного їх покликання: покликання до святості, тобто до вдосконалення в любові. Святий є найяскравішим свідком отриманої гідності: бути учнем Христа.

  Покликання мирян до святості означає заклик до життя за Духом, яке полягає в їх проникненні у сучасне життя та в активній діяльності в земних справах. Апостол ще раз нагадує: “І все, що б ви тільки робили й говорили, – все чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього” (Кол. 3, 17). Застосовуючи ці слова до мирян, Другий Ватиканський Собор однозначно стверджує: “Ані сімейні турботи, ані інші світські справи не повинні залишатися поза сферою духовного життя”.

  Першою площиною суспільної місії для мирянина є власна сім’я, далі дуже важливою є діяльність у сферах економіки та політики, у місцях формування культури – в освіті, вихованні, науці, і особливо у засобах масової інформації.

  Навіть у регіонах і народах, де християнські традиції народної побожності й релігійності залишилися живими, сьогодні цьому моральному і духовному насліддю загрожує зникнення під впливом багатьох процесів, серед котрих на першому плані перебувають процеси секуляризації і розвитку сект. Лише нова євангелізація може забезпечити розквіт чистої і глибокої віри, здатної надати цим традиціям сили.

  Але апостольська місія мирян полягає не просто в проголошенні Слова – повсюдно й усіма доступними засобами. У Декреті про апостолят мирян Другого Ватиканського Собору наголошується, що знаком християнського апостоляту є харитативна діяльність, тобто конкретні справи любові й милосердя. Оскільки сучасні засоби комунікації скоротили відстань між людьми, харитативна акція сьогодні повинна «обняти взагалі всіх людей та всі потреби». При цьому треба усувати причини лиха, а не тільки боротися з наслідками.

  Повернімося ще раз до біблійного образу виноградника. Розквіт і ріст пагонів залежить від того, як міцно сидять вони у виноградному кущі. “Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені… Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, – той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете” (Ів. 15, 4-5).

  Отже, «вкоріненість» мирянина в Церкві, життя її Св. Тайнами є необхідною умовою для успіху виконання місії мирянина у світі.

  “Я виноградина, ви – гілки” (Ів. 15, 5). З єдності християн з Ісусом випливає єдність між самими християнами, бо всі вони є гілками однієї виноградної лози, тобто самого Христа.

  Хоча церковна спільнота завжди має вселенський вимір, однак свій найбільш безпосередній і видимий вираз вона знаходить у житті парафії. Парафія є немов остаточним місцезнаходженням Церкви (є ніби клітиною того містичного Тіла Ісуса Христа, яким є Церква в цьому світі).

  В останній час також оживилося й набуло надзвичайно різноманітного характеру явище об’єднання мирян. Якщо об’єднання вірних завжди було явищем, якимось чином присутнім в історії Церкви, про що свідчать існуючі до сьогоднішнього дня різноманітні братства, треті чини і товариства, то незвичне оживлення у цій сфері настало в наші часи, коли виникли і поширилися численні та надзвичайно різні форми об’єднань: товариства, групи, спільноти і рухи. Можемо, нарешті, говорити про нову еру об’єднань мирян. До таких нових, активних об’єднань, що динамічно розвиваються останнім часом у багатьох країнах світу, належить і Третій чин Згромадження Воплоченого Слова, про який докладніше йдеться в інших публікаціях цього сайту.

* Олег Жерноклеєв

ІІІ Чин ВС;
завідувач кафедри всесвітньої історії
Прикарпатського Національного Університету
ім. В. Стефаника;
доктор історичних наук.

Наступні заходи

Тлумачний словник

сайт про Папу Франциска

Відвідування сайту

  • 46Reads today:
  • 28Reads yesterday:
  • 279Reads last week:
  • 30979Total visitors:
  • 26Visitors today:
  • 161Visitors last week: